Ситуація трохи неприємна: чоловік не розмовляє зі мною, бо я відмовила йому в його «геніальній» ідеї. Коли я виходила заміж, то звернула увагу на те, що чоловік до мене був одружений, і у нього є маленький син. Я думала, що весь свій час він витрачає на свою колишню сім’ю. Мені хотілося спочатку переконатися, що чоловік буде тільки моїм і мені не доведеться його ділити з кимось.
Ми жили з ним у моїй квартирі близько двох років, і лише тоді я зрозуміла, що з ним можна йти до РАГСу. Він зустрічався з сином рідко, колишня йому не телефонувала, він тільки сумлінно платив аліменти, та й сина гуляти брав у вихідні. У шлюбі з Андрієм у нас нapօдилося двоє хлопчаків. Живемо ми у моїй трикімнатній квартирі. Чоловік ніколи не говорив нічого ոօганого з цього приводу.
Тобто йому не хотілося ні переїжджати, ні купувати нового житла. Ми в моїй квартирі ремонт робили, і нову техніку з меблями купували. Нещодавно ոօмерли бабусі з обох боків, і мені дісталися дві квартири у спадок. Точніше кажучи, одна з квартир перейшла до мами, але вона вирішила переоформити її на мене, але за умови, що я ці дві квартири поділю між синами.
Чоловік ні в що не втручався, доки не зрозумів, що його син лишається ні з чим. Прийшов Андрій до мене з розмовою. Почав говорити про те, що незабаром його син закінчить школу, стане дорослим, треба буде йому від матері з’їжджати. — Ось у твоїх синів квартири вже є, а мій чим гірший? Треба йому взяти іпотеку, ми зможемо погасити все – заявив чоловік.
— Мої діти – це й твої діти також. А ось твій син від першого шлюбу до мене не має жодного стосунку. Ти зі своєю колишньою говори про іпотеку. — Вона й так копійки заробляє та й батьки їй допомагають. Але ми з тобою зможемо взяти іпотеку, якраз ти зараз ще й квартиру здаєш, гроші завжди будуть.
— Любий, я не збираюся купувати твоїй дитині квартиру. Ви його батьки, тому це твоя турбота, на своїх дітях економити я не дозволю. Тепер чоловік другий день зі мною не розмовляє. Він вважає, що я його не підтримую, а в нього ж була геніальна ідея.