Марина вийшла з роботи та сіла на лаву у парку. Їй не хотілося поки що додому йти. Працювала вона в магазині, а зміна закінчилася лише об одинадцятій, коли на вулиці вже темно. Вона присіла, задивилась на зірки та згадувала своє життя. Батьків не стало, коли їй було лише три роки. Вони поїхали за подарунками на Новий рік, а додому не повернулися. Дорогою ро збився автомобіль і не виж или. Марина залишилася з дідусем та бабусею. Вони дуже любили Марину, проводили з нею багато часу, дідусь водив її на сінник, а там ми лувалися зірками. І ось зараз, коли вона дивиться на зірки, згадує доброго дідуся, який присвятив їй життя. Він вчив Марину тому, що у житті немає нічого неможливого.
Обов’язково потрібно мати мрію та робити все, щоб мрія збулася. Марина дуже добре навчалася у школі, вчителі завжди її хвалили. У сьомому класі вона закохалася у свого однокласника Микиту, якого нещодавно перевели до їхнього класу. Вона мріяла мати велику родину з Микитою. У восьмому класі бабуся дістала путівку на море, і Марину відправили до літнього табору. Марина завжди мріяла про море, провела там час незабутньо. Але коли повернулася, на неї чекали несподівані новини. Будинок, у якому жили бабуся з дідусем, спалахнув, і вони не виж или. Марина не могла повірити своїм очам. Її найрідніших не було, а від будинку майже нічого не лишилося. Далекі родичі взяли Марину до себе в місто, щоб дівчинку не відправили до інтернату. Дядько Іван та тітка Діана були непоганими, але людьми зай нятими, і на Марину часу майже не залишалося.
Марина хотіла вступити до педагогічного університету, але тітка Діана сказала, що їй треба вступити до технікуму, щоб якнайшвидше здобути спеціальність і жити самостійно. Так Марина відмовилася від своєї мрії. Потім невдало вийшла заміж, розл училася і вирішила поїхати до села, бо давно там не була. Їздила тільки на цвинтар, а вдома ніколи не була. Їй було тяжко на душі. У будинку вона надалася спогадам. Раптом її гукнули. Це був той однокласник Микита, у якого вона закохалася в сьомому класі. Вони поговорили, погуляли селом, добре провели час. Виявилось, що обидва вільні. Вже за півроку вони зіграли весілля і народили трьох дітей. Марина заочно закінчила педагогічний та працює у школі, де вона сама навчалася. На місці колишнього будинку звели новий. Марина виходить туди вечорами і дивиться мрійливо у небо. Все у неї в житті буде добре.