Взагалі, я завжди був людиною спокійною і завжди вмів уникнути різних суперечок дипломатичним шляхом, особливо якщо ця суперечка ведеться з рідною мені людиною. Але і мені це може набри днути. Під вогонь моєї люті найчастіше потрапляє теща через свого характеру. А вся справа в тому, що, коли їй виповнилося 80 років, в ній прокинулося несподіване бажання піклуватися про всіх нас, незалежно від наших бажань.
Коли наші дітки ще були зовсім маленькими, ми часто збирали всіх разом і возили в село, до наших старих, де вони мали можливість побавитися на природі, а бабусі з дідами – подбати і пограти з онуками, поки ті були поруч. Діти швидко виросли, деякі зараз навчаються в старших класах, інші-студенти, і в село більше ніхто не заглядає, а якщо і буває таке, то проти їх волі, на наш примус. З цієї причини можна і зрозуміти тещу, їй просто не вистачає спілкування з рідними, але необов’язково ж нам так набридати своєю увагою і турботою… Теща вирішила проїхатися по домівках всіх дітей, від старшої дочки, до молодшої, яка і є, власне, моя дружина.
Після 5 місяців співжиття зі старшою, її дочка особисто відвезла її назад в село, через що на неї відразу накинулися сестри, мовляв, як так з рідною матір’ю можна чинити, і тоді та вирішила відвезти матір до іншої сестри. Після 2 місяців і та втомилася від неї, і ось, нарешті, прийшла наша черга. Теща, під егідою турботи і уроків життя, командувала нами, чіплялася до кожної дрібниці і коментувала кожен наш крок. Так ми теж протягнули всього 2 місяці, після чого відправили її додому, в село. Я розумію, що їй не вистачає спілкування з рідними, але не потрібно було бути такою настирливою тоді.