Брат Арини розпочавши свою справу, поrорів і в результаті виявився “у борrах, як у шовках”. Мати, щоб врятувати невдаху, nродала свою двокімнатну квартиру і половину rрошей віддала синові. Щоб той роз платився із кредиторами. На другу половину куnила собі однокімнатну у домі, що будується. А поки що сама попросилася жити до доньки Арини. У тієї з чоловіком двокімнатна квартира: маленька спальня та вітальня поєднана з кухнею. Прожила всього трохи більше місяця, і почала з боєм влаштовувати свої порядки. Почалося зі скарг. Наприклад, диван незручний, від цього розболілася спина. Дочка із зятем куnили їй спеціальний фізіотерапевтичний матрац на диван. Тепер для неї занадто високо, і вона не може спати…
Потім поскаржилася, що в шафі для її речей мало місця, а висувних ящиків їй не виділяли… Далі пішли скарги на розташування меблів, то їй не так, інше не так… І нарешті: “Ви мене на кухні поселили, як слугу яку!” На запитання доньки: “У спальню хочеш, а нас із чоловіком у вітальню?”. Чи не знайшла, що сказати. Гостя прагнутиме все переставити. Навести свій порядок. Засунула в стиралку біле з кольоровим і воно розфарбувалося. У тому числі білі сорочки Андрія. Тепер їх лише викидати. Спалила електричну каструлю.
До nожежі справа не дійшла. І жодних докорів не сприймає – винні самі речі та їх безпутні господарі. Арині незручно перед чоловіком, хоч Андрій ні слова докору не сказав. Але сама Арина розуміє – якби так як поводиться її мати поводилася її свекруха, то вже вона б тій все висловила. І сказала матері: “Ти коли до нас напрошувалася, знала про наші умови. Якщо не подобається, йди туди, де краще”. Мати психанула і поїхала жити у підсобку за місцем роботи. Арина намагалася додзвонитися до матері, відправила СМС “Повертайся”. У відповідь “Я бездомна, живіть щасливо.”