У мене з чоловіком нещодавно народився син Діма. Перші місяці найважчі, ми це знаємо не з чуток. Діма ріс дуже примхливим, постійно плакав, практично не давав нам нормально виспатися. Чоловікові довелося взяти невелику відпустку, щоб мені з дитиною допомагати. Так ми з ним по черзі сиділи з малюком, доки другий із нас відсипався. Але та ніч була особливо неспокійною, мабуть, газики заважали малюкові, і він не міг заснути всю ніч. Ми то гралися з ним, то відволікали, то годували, потім купали, потім знову намагалися вкласти.
Діма заснув лише у 8 ранку. Чоловік без сил упав на подушку і за хвилину захропів. Я теж лягла поруч і тільки заплющила очі, як раптом телефон чоловіка загудів. Це дзвонила свекруха. Ну як можна зателефонувати в таку рань, тим більше у неділю? Я не стала відповідати на дзвінок, тому що минулого разу вона мені сказала: Хто тобі право дав капатися в телефоні мого сина?. Я відключила звук на телефоні, але вібрація все одно не давала заснути. Тоді довелося покопатись у налаштуваннях і вимкнути вже всі звуки.
Через деякий час хтось постукав у двері. Я зла пішла відчиняти, на порозі стояла наша сусідка, найкраща подруга свекрухи: -А Що це ви на телефон не відповідаєте? -У нас вагома причина. -Яка ще причина? -У нас неділя, це такий день, коли людям краще не заважати! А надвечір сама свекруха прийшла до нас додому. Я не чула всієї її розмови з моїм чоловіком, тому що практично засинала. Але долинали уривки фраз того, як свекруха лаяла чоловіка, говорила, що я його зіпсувала. Чоловік стояв за свою сім’ю, і казав, що мама сама не має рації.