Марину з Владом дражнили нареченим і нареченою з третього класу. У старших класах ніхто не сумнівався, що вони будуть парою на все життя. Після школи молоді люди вступили в один університет, але на різні факультети. Незабаром і в університеті ніхто не сумнівався, що Марина із Владом пара. Єдина, хто цьому не рада, це перша красуня університету Галина. Вона не могла змиритися з тим, що існує молода людина, закохана не в неї, а в когось іншого. На додаток до спокусливої зовнішності Галина мала заможних батьків, тому вважалася завидною нареченою. Але знову ж таки, можливо, що для всіх оточуючих, але не для Влада. Хлопцю Галина була байдужа. Це дратувало дівчину, от і захотіла вона отримати Влада собі…
На одній із студентських вечірок Артур завзято доглядав Марину. Довелося Владу зрозуміло пояснювати, що шанувальник неправий. – За що ти з’ївся на Артура? – Запитали друзі у Влада, вийшовши з ним на вулицю. – А не треба йому до чужих дівчат чіплятися! – Та твоя Марина сама йому очі будувала! – влізла Галина. – От і зараз воркують із ним… – Артуре, зрозумій, тобі нічого не світить. Я люблю Влада. – Мирно пояснювала хлопцеві своє ставлення Марина. – Вибач. – Вибачення приймаються, – посміхнулася Марина. – Значить, воркуєте, голубки! – підлетів до них Влад. – Я тобі вірив, а ти… І втік… Влад із Мариною так і не помирилися. А за деякий час хлопця вже бачили з Галиною. – Марино, ти що?! – дивувалися подруги.
– Галка, он, вся старається. І золоті гори від тата Владу обіцяє. І на шию йому вішається. А ти?! Не хочеш поборотися за своє кохання. – Не хочу і не боротимуся за нього. Якщо він мені не повірив, то нехай крутить кохання зі своєю Галею. Так відповідала Марина. Вона вже знала, що вагітна. Чекала лише закінчення сесії, щоб взяти академічну відпустку і поїхати до мами, народжувати… Минуло двадцять років. Марина Петрівна – директор школи. Крім Влада, більше чоловіків у її житті не було. Красива дочка, студентка університету. Влад, одружився з Галиною, прожив рік, потім плюнув і на дружину, і на її багату родину, розлучився і поїхав до Канади… Ось так, через недовіру, замість однієї щасливої пари утворилося дві самотності.