Робочий тиждень добіг кінця. Олексій Петрович вийшов із кабінету та зачинив двері. Весняний день плавно переходив у вечір. Він не був упевнений у планах на суботу, але неділя була гарантованим сімейним часом. Вони могли вирушити за місто, і поїздка була б скоріше для душі, ніж для вирощування невиликого врожаю. Олексій був занурений у думки про літній відпочинок із сім’єю, коли побачив її. Впізнати її відразу, незважаючи на різницю в п’ятнадцять років, було легко. Адже Олена, з її вражаючою красою та чудовим розумом, була його першою любов’ю! Його молодість ніби промайнула перед очима.
Він пам’ятав той період, коли через роботу батька Олени вони стали жити далеко. Батьки Олени розлу чилися, і мати забрала її до свого рідного міста. За весь цей час він отримав від Олени лише кілька листів, і жоден з них не натякав на кохання. Коли він, будучи студентом останнього курсу, запропонував відвідати її, вона йому відмовила. Олена виходила заміж, і їхнє юнацьке, наївне кохання залишилося в минулому. Після цього несамовитого розлу чення він зустрів Люсю, однокурсницю, з якою одружився через рік. Через роки він побачив Олену, що йде йому назустріч. У його голові промайнув шквал питань, коли він зустрівся з нею поглядом.
Олена була щаслива у шлюбі, працювала над дисертацією та планувала у найближчому майбутньому завести дітей. Це викликало в Олексія глибоку тугу, адже колись він мріяв про спільне життя з нею. У результаті вони провели день разом, причому Олексій лише коротко розповів про свою сім’ю. Потім Олексій підкинув Олену на пізній поїзд у суботу, і вони попрощалися. Повернувшись додому пізно, Олексій застав Люсю, чекаючу на нього зі сльо зами на очах. Її просте запитання “Чому ти не подзвонив?” повернув його до реальності. Діти теж були засмучені незрозумілою відсутністю батька.
Йому треба було пояснити Люсі, як він провів день і ніч. Побачивши на папірці телефону ім’я та номер Олени, Люся все зрозуміла і зі сльо зами на очах запитала: -Ти вирішив повернутися в минуле? Після деякого роздуму Олексій розірвав папірець із номером Олени. Він вибачився перед Люсею, пообіцявши, що більше не повториться. Їхні стосунки були напруженими протягом місяця, перш ніж вони знову знайшли шлях один до одного. Олексій більше ніколи не зустрічався з Оленою, але спогади про неї будили в ньому тиху, трохи сумну ностальгію. Все минуло, він більше не сумував за минулим…