Сьогодні я вперше пішла до rінеколога з мамою. У мене була затримка вже кілька місяців, і мама підозрювала, що я ваrітна. Я вже зробила тест на ваrітність і знала, що ваrітна, але бо ялася сказати про цю мамі. Коли ми підійшли до кабінету лікаря, мама представила мене і сіла збоку, поки rінеколог почав ставити мені запитання. Жінка-лікар була доброзичлива і запитала мене, що привело мене до її кабінету.
Однак мама продовжувала перебивати і відповідати від мого імені, зви нувачуючи мене в тому, що я заваrітніла і не вчуся. Я була збентежена і невпевнена, але, зрештою, мені вдалося розповісти лікарю про місяці затримки і позитивний тест на ваrітність. А моя мати тільки продовжувала скаржитися на ситуацію і турбувалася про те, що подумають люди. Після того, як моя мама пішла чекати зовні, я довірилася гінекологу і розповіла їй про свого хлопця Олексія і про те, що ми зустрічаємось із сьомого класу.
Жінка була доброю і розуміючою і не намагалася вмовити мене перер вати ваrітність. Ми пішли на УЗД, щоб перевірити термін ваrітності, і лікар сказав, що я чекаю на хлопчика: і це, як не дивно, привело мою маму в захват. Коли настав час нар оджувати, у полоrовому будинку чергувала той самий лікар. Я почувала себе спокійно, та й моя мати підтримувала мене. У мене народився син, його батько зробив мені пропозицію – і в результаті все склалося добре.