Життя Юрка у химерному селі прийняло незвичайний оборот після його одруження з Надею. Приїхавши до подружжя, батько Юрка, Ігор, і дід, Іван, наче кинули свою тінь на їхню родину. Їхні похмурі висловлювання натякали на те, що Надя не підходить Юркові за дружину, а Ігор згадував свій невдалий шлюб, провівши паралелі між ними. Надя, не знаючи про загадкову історію сім’ї, не знала, що робити, бо Юрко тоді не зміг її захистити від нападок родичів.
Поки Надя готувалася до народження дитини, вони з Юрком віддалилися один від одного. Після народження доньки Тетянки Юрко остаточно охолодів до сім’ї, залишивши Надю зі свекрухою, яка обожнювала її та внучку. На той час Надю, як і раніше, переслідували дивні слова батька та діда Юрка. Якось сталася траrедія: Юрко, його батько та дід поме рли протягом місяця один після одного. Трохи опам’ятавшись після цього мати Юрка, Наталя, розповіла Наді, що Іван був чаклуном і міг передати свої здібності Тетяні через подарованого їй плюшевого ведмедика.
Втім, смерті трьох чоловіків у сім’ї Наталя теж вважала результатами цього «дару». Минали роки, і Надя спостерігала, як у Тетянки виявляються незрозумілі здібності. Зацікавившись, чи правдиві старі казки, Надя у супроводі Тетянки та Наталії звернулася до ясновидячої. Жінка з чорними, як ніч очима, підтвердила, що Тетянка успадкувала деякі здібності, і в майбутньому вона зможе використати їх на благо.
У міру того як роки продовжували плести свої історії, Тетяна перетворилася на відому знахарку, маяк надії та зцілення для багатьох людей із різних міст. Її життя, хоч і було оповите таємною силою предків, але в той же час було сповнене світла і тепла завдяки її величезному серцю, яке вона успадкувала у мами.