У дитинстві я була безпритульною у своїй сім’ї. До моєї старшої сестри завжди ставилися по-особливому, купували їй новий одяг і вкладали кошти в освіту, тоді як мене часто не помічали. Незважаючи на те, що я мала успіх у навчанні, мої батьки не визнавали моїх досягнень. Я мала низьку самооцінку, і я ніяк не захищала себе. Тим не менш, я отримала місце у найкращому університеті.
Коли мої батьки не відсвяткували це досягнення, запропонувавши мені знайти роботу, якщо я не зможу отримати стипендію, я була збентежена. Я переїхала до гуртожитку, де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Під час навчання в університеті я завагітніла, і ми з партнером вирішили одружитися. Мої батьки категорично не схвалювали цього і навіть підштовхували мене до переривання ваrітності.
Лаючи і принижуючи мене, вони, проте, збанкрутували через покупку дорогої машини для моєї сестри. Але тепер я мав сина і, на щастя, сім’я чоловіка подарувала нам квартиру. Взаємодія моїх батьків зі мною стала ще більш поверховою. Минув час, наша сім’я росла з появою ще однієї дитини, і ми процвітали завдяки підтримці мого чоловіка та його сім’ї. І ось одного разу мама попросила мене взяти кредит на весілля моєї сестри.
Коли я відмовилася, вона зреклася мене, заявивши, що в мене більше немає сім’ї. Отоді я і вирішила постояти за себе. Мені набридло несправедливе ставлення, і в мене вже була сім’я, яка любила мене і дбала про мене. Я крикнула їй в обличчя, щоб вона більше ніколи не з’являлася в моєму житті, і назавжди вигнала її з нашої квартири.