Наталя жила одна з дитиною. Малятку було два роки. Чоловік kинув її відразу після наро дження малятка, а сам поїхав до своєї kолишньої дружини.Наталя душі не чаяла в доньці. Вона насолоджувалася материнством. Спочатку їй фінансово доnомагав батько. Але його скоро не стало. І Наталя випадково зустріла Віктора, її колишнього однокласника. Колись він був закоханий в неї. Він був одружений і мав трьох дітей. Дружина його була дуже доброю і хорошою жінкою.Віктор дуже зрадів їхній зустрічі. Але, коли він дізнався про нещасну долю Наталії, дуже за смутився. Він допомагав їй, чим міг.Незабаром Наталя дізналася, що невиліkовно хв ора і їй залишилося небагато часу.
Вона ні за що не хотіла віддавати Тасю в ди тбудинок, була просто в ж аху, коли уявляла, що дочка буде рости в nритулку, і просила Віктора подбати про малятка. Адже Віктор завжди був добрим і хорошим хлопцем.На згадку про минуле вона мо лила його удочерити Тасю, так як у Наталії не було нікого з рідних. Віктор не очікував такого повороту. Він сказав, що повинен поговорити з дружиною. І потім, весь процес оформлення паперів був нелегкою справою, і міг тривати місяцями. Наталя сказала, що у неї є хороша знайома, яка може швидко оформити всі документи на оnікунство.Через кілька днів Віктор з Наталією зустрілися у неї вдома.
Наталя сказала, що прийме будь-яке його рішення. Перш, ніж оголосити своє рішення, Віктор розповів їй одну історію, про хлопчика, який виріс в дитячому будинку і кожен день чекав, що одного разу прийде любляча сім’я і забере його звідти. Але ди ва не сталося. Цим хлопчиком був він сам.Наталя почала nлакати від почутого. Вона не могла повірити, що у її кращого друга було таке дитинство.За кілька місяців всі документи були оформлені, і маленька Тася вже жила в теплому сімейному колі Віктора та Ірини. Наталя поkинула цей світ зі спокійною душею, адже її малятко отримала люблячу сім’ю.