Різкі слова Вадима дуже глибоко поранили Галину. Людина, яка колись обіцяла їй вічне кохання та щасливе спільне життя, тепер відмовлялася від дитини, яку вона носила. Обіцянки про будинок, трьох дітей і кохання до самого кінця, здавалося, випарувалися в одну мить. У тридцять п’ять років Галина виявилася самотньою та ще й ваrітною. Вона була жінкою середньої зовнішності, за все життя в неї було лише кілька залицяльників. Вона вірила, що вийде заміж за Вадима та стане щасливою матір’ю його дітей. Але після його відмови перспектива материнства не принесла їй радості.
Галина заробляла на життя, працюючи у сільському магазині; жила вона у невеликому будинку. Матеріально про доньку вона дбала добре, але материнських інстинктів не вистачало. Дитина жадала тепла і любові, тяглася до своєї часто байдужої матері. Несподівано для себе Галина знайшла чоловіка в особі Мирона-чоловіка із сумнівною репутацією у суспільстві . Ходили чутки про його пияцтво та кримінальне минуле. Його нездатність утриматися на роботі також викликала подив. Незважаючи на плітки та застереження, Галина відчайдушно хотіла з ним щастя.
Процес залицяння був коротким; вони познайомилися на роботі, де Мирон був вантажником. Галина, не звертаючи уваги на розмови городян, запросила його переїхати до неї менше ніж за місяць. Згодом думка мешканців села почала змінюватися. Мирон демонстрував небачені раніше навички господаря, ремонтуючи їх паркан, фарбуючи будинок та упорядковуючи сад. Його трудова етика була незаперечна, і багато сусідів почали звертатися до нього за допомогою. Життя подружжя почало налагоджуватися.
Мирон взяв на себе домашні обов’язки, готував їжу, доки Галина працювала. Він також встановив міцний зв’язок із дочкою Галини – Анею. Він направляв її у навчанні, вчив кататися велосипедом і навіть подарував їй пару ковзанів, навчивши кататися місцевим озером. Він став невід’ємною частиною їхнього життя. Зрештою, Аня закінчила престижний університет теж за підтримки Мирона. Він навіть вів її до вівтаря на весіллі. Кохання між ними було відчутним, про що свідчили їхні спільні сльози під час танцю батька з дочкою.