Я все ще здивована тим, що це відбувається зі мною. Таке почуття, що мого чоловіка підмінили кимось іншим, і я не можу повірити жодному його слову. Ми одружені вже чотири роки, і ми маємо трирічного сина. Я завжди думала, що ми щаслива родина. Я вступила до педагогічного училища і закінчила його з відзнакою, плануючи надалі продовжити навчання за тим самим напрямом. Але Юрій наполіг на одруженні, сказавши, що більше не може чекати. Ми жили з моїми батьками у нашому великому будинку, бо я їхня єдина дочка.
Але моєму чоловікові не подобалося таке становище, і він хотів незалежності. Тож і поїхав до Польщі заробляти гроші. Він працював там ще до нашого весілля, і коли повернувся додому на якийсь час, то швидко зрозумів, що йому потрібно назад. Я тільки народила, і мені було дуже тяжко, хоча моя мама допомагала мені у всьому. У березні минулого року, коли багато людей виїжджали зі своїми дітьми за кордон, я взяла нашого сина та поїхала до Польщі, щоб бути зі своїм чоловіком. З якоїсь причини він був незадоволений нашим приїздом. Я вважала, що він переймається тим, що нас втиснуть у його однокімнатну квартиру. Але чоловік весь час був на роботі, а я цілий день сиділа одна з нашим сином у квартирі.
Напередодні Нового року мій чоловік не прийшов додому ночувати. Наступного ранку він повернувся і сказав мені, що хоче розлучитися. Спершу я не повірила його словам. Але він зізнався, що довгий час закоханий в іншу жінку. Але ми одружилися з любові, і він постійно казав мені, що любить тільки мене і не може уявити життя без мене і нашого сина. Тепер я у розпачі і не знаю, що робити. Чоловік каже, що я можу залишитися в Польщі, віддати нашу дитину до дитячого садка, знайти роботу та житло. Але мати хоче, щоб я повернулася додому. Обіцяє допомагати мені дбати про дитину, поки я продовжу навчання. Важко прийняти будь-яке рішення.